Перші мистецькі репрезентації в Бухаресті з’явилися досить пізно, якщо розглядати їх у міжнародному контексті. До прикладу, якщо говорити про кіно, то це мистецтво було представлено румунській публіці незабаром після його перших показів у європейських столицях. Мистецьке ж шоу лялькарів і «панглікарів», тобто циркачів, призначалося для бояр і панів, які приймали артистів у самоті під покровом своїх домівок. Про початок розвитку театрального мистецтва в столиці Румунії читайте на bucharesttrend.eu.
Перші гастролери
Перший дозвіл на публічний виступ датується 29 травня 1798 року. Це була вистава трьох французьких коміків, Блезіта, Бевіла та Муені. Цей виступ зовсім не нагадував театральну виставу в сучасному розумінні. Але він був першим такого штибу в Бухаресті. Окрім усього французи були гімнастами й мімами. Їм було вручено документ від тогочасного правителя Гангерлі-Воде, із зазначенням, що виконавців слід приймати без будь-якого небажання, для того, щоб артисти змогли продемонструвати своє ремесло. Саме завдяки цьому документу відома точна дата першого публічного виступу артистів у Бухаресті.
Що ж стосується безпосередньо храму Мельпомени, то першою будівлею румунського театру є будівля, яку звели в 1817 році. Називався він «Teatrul de la Cismeaua Roşie». Він був побудований на розі Calea Victoriei з вулицею Berthelot за наказом міс Ралу, старшої доньки правителя Воде Карагея. Тут відбувалися перші театральні вистави грецькою мовою. Театр був невеликим приміщенням, де вміщувалося лише 14 рядів сидінь. Через невдалу конструкцію сцени, глядачі ледь могли бачити, що там відбувається. Приміщення освітлювалось лойовими свічками. Таким чином, театр в Cismeau Roşie більше нагадував живий радіотеатр. Щоправда, попри це він мав великий успіх і зал щоразу був повний.
Далі до справи взялись молоді аристократи Бухареста, які зазвичай були любителями культури. У 1827 році вони створили «Літературне товариство», яке було засноване з ініціативи Йона Геліаде Редулеску та Дініку Голеску. Мало того, молоді люди вирішують створити національний театр. А ще члени товариства організовували різноманітні театральні вечори, саме румунською мовою. Однак російська окупаційна влада не могла миритися з такою демонстрацією самоідентичності, вечори заборонили.
Вистави румунською мовою
У 1828 році було зведено будівлю театру Момоло, за ініціативи Еронімо Момоло, колишнього італійського шеф-кухаря при дворі Ґрігоре-Воде Гіка. До слова, саме театр Момоло став місцем першої вистави румунською мовою. 9 серпня 1834 року відбувся виступ молоді, яка навчалася в школі декламації та вокальної музики філармонії. П’єса називалася «Фанатизм» і мала справжній успіх. Наступного дня газета Curierul Românesc написала, що нікому не вдалося б описати той приплив патріотизму, який виражали обличчя глядачів. Як наслідок бурхливі оплески в кінці спектаклю. Але ці успіхи не сподобалися росіянам, які всіма силами намагаються покінчити із цими культурними проявами. Водночас театр Момоло отримує наказ припинити надавати залу в оренду для румунських вистав. А в 1844 році уряд за підтримки Іона Хеліаде Редулеску починає будівництво Великого театру, який буде називатися Національним театром Бухареста.
У 1849 році Фрідріх Боссель відкриває театр і бальний зал на верхньому поверсі Будинку Босселя, розташованого на Calea Victoriei, плідній сцені майже всієї румунської культури. 19 листопада 1872 року, тут, в Bossel Hall, відбулася перша вистава румунського вар’єте — Apele de la Văcărești, яку написав Матей Мілло. Відтоді цей простір починає функціонувати як виставковий майданчик, підвищуючи інтерес публіки до будь-якого з проявів мистецтва.
Паркові театри
Прояв інтересу громадськості до всього, що можна було, хоч якось назвати словом перформанс і творчий ентузіазм виконавців, породили феномен літніх садів у Бухаресті. Перший етап у житті садів, коли вони перетворились на сцени, на яких відбуваються вистави, стався в другій половині XIX століття. Тоді на відкритих майданчиках, таких як Union-Suisse, румунський Орфей, Rașca, Stavri, Dacia, Jignitza, можна було полюбуватись місцевим вар’єте, подивитись мелодраму чи комедію. У перші два десятиліття XX століття головною атракцією в таких садах була оперета: «Отетелешану», «Бландузія», «Амбасадор», «Колос», «Друзі сліпих» тощо. Ці оперні вистави стали початком нового етапу розвитку цього виду мистецтва в Бухаресті. 20-ті роки XX століття вивели театр на перший план. Спектаклі ставили в парках «Керабуша», «Альгамбри», «Нового театру», «Ізбанди», «Марконі».
З 1931 року частина літніх садів, розташованих у центрі Бухареста, була демонтована, щоб звільнити місце для нових будівель, у результаті зростання ринку нерухомості. Для решти виставкових залів просто неба це десятиліття принесло підвищення якості постановок. Вплинули на театральний розвиток міста й події Другої світової війни. З огляду на заходи безпеки, які були пов’язані з бомбардуваннями, вони призвели до змін у розташуванні просторів і особливо в частоті вистав.
